Hymn wszechsłowiański

Hej, Słowianie, jeszcze nasza

Słowian mowa żyje,

póki nasze wierne serce

za nasz naród bije.

Żyje, żyje duch słowiański,

i żyć będzie wiecznie,

Gromy, piekło – złości waszej

ujdziem my bezpiecznie!

Mowę naszą ukochaną,

Bóg nam zwierzył w darze.

Wydrzeć nam ją – nikt na świecie

tego nie dokaże.

Ilu ludzi, tylu wrogów,

możem mieć na świecie,

Bóg jest z nami, kto nam wrogiem,

tego Bóg nasz zmiecie!

I niechaj się ponad nami

groźna burza wzniesie,

skała pęka, dąb się łamie,

ziemia niech się trzęsie.

My stoimy stale, pewnie,

jako mury grodu.

Czarna ziemio, pochłoń tego,

kto zdrajcą narodu!^[1]

Hej, Słowianie, jeszcze nasza

Słowian mowa żyje,

póki nasze wierne serce

za nasz naród bije.

Żyje, żyje duch słowiański,

i żyć będzie wiecznie,

Gromy, piekło – złości waszej

ujdziem my bezpiecznie!

Dar języka zwierzył nam Bóg,

Bóg nasz gromowładny.

Nie śmie nam go tedy wyrwać

Na świecie człek żadny.

Ilu ludzi, tylu wrogów,

Możem mieć na świecie,

Bóg jest z nami, kto nam wrogiem,

Tego Piorun zmiecie!

I niechaj się ponad nami

groźna burza wzniesie,

skała pęka, dąb się łamie,

ziemia niech się trzęsie.

My stoimy stale, pewnie,

jako mury grodu.

Czarna ziemio, pochłoń tego,

kto zdrajcą narodu!^[2]

Хей, славяни, ще живее

наш'та реч звънлива!

Ще живее, докогато

има хора живи.

Ще живее и пребъде

и духът славянски,

който разгромява твърдо

ордите тирански.

Тази реч е наша слава

и победно знаме.

Който нея изостави,

той ни е душманин.

Нека стръвно ни напада

мракът с тъмни орди,

с нас е слънчевата правда

и затуй сме горди!

Нека страшна буря вие

над главите наши.

Нека гърмове ни бият,

няма да се плашим!

Ние бдим на вечна стража

като планините

и готови сме да смажем

всеки похитител!

Chej, sławjani, szte żiwee

naszta recz zwynliwa!

Szte żiwee, dokogato

ima chora żiwi.

Szte żiwee i prebyde

i duchyt sławjanski,

kojto razgromjawa twyrdo,

ordite tiranski.

Tazi recz e nasza sława

i pobedno zname.

Kojto neja izostawi,

toj ni e duszmanin.

Neka strywno ni napada

mrakyt s tymni ordi.

s nas e słynczewata prawda

i zatuj sme gordi!

Neka straszna burja wie

nad gławite naszi.

neka gyrmowe ni bijat

njama da se płaszim!

Nie bdim na weczna straża

kato płaninite.

i gotowi sme da smażem

wseki pochititeł!

Hej Slované, ještě naše

slovanská řeč žije,

pokud naše věrné srdce

pro náš národ bije.

Žije, žije duch slovanský,

bude žít na věky.

Hrom a peklo, marné vaše,

proti nám jsou vzteky.

Jazyka dar svěřil nám Bůh,

Bůh náš hromovládný.

Nesmí nám ho tedy vyrvat

na tom světě žádný.

I nechať je tolik lidí,

kolik čertů v světě.

Bůh je s námi, kdo proti nám,

toho Perun smete.

I nechať se též nad námi,

hrozná bouře vznese.

Skála puká, dub se láme.

Země ať se třese!

My stojíme stále pevně,

jako stěny hradné.

Černá zem pohltí toho,

kdo odstoupí zrádně ...

Еј, Словени, жив е тука

зборот свет на родот

штом за народ срце чука

преку син во внукот!

Жив е вечно, жив е духот

словенски во слога.

Не нè плашат адски бездни

ниту громов оган!

Пустошејќи, нека бура

и над нас се втурне!

Пука даб и карпа сура,

тлото ќе се урне:

Стоиме на стамен-прагот

– клисури и бедем!

Проклет да е тој што предал

Родина на врагот!

Eǰ, Sloveni, živ e tuka

zborot svet na rodot

štom za narod srce čuka

preku sin vo vnukot!

Živ e večno, živ e duhot

slovenski vo sloga.

Ne né plašat adski bezdni

nitu gromov ogan!

Pustošeǰḱi, neka bura

i nad nas se vturne!

Puka dab i karpa sura,

tloto ḱe se urne:

Stoime na stamen-pragot

– klisuri i bedem!

Proklet da e toǰ što predal

Rodina na vragot!

Гей, славяне, наше слово

Песней звонкой льётся

И не смолкнет, пока сердце

За народ свой бьётся.

Наше слово дал нам Бог

На то Его воля!

Кто заставит нашу песню

Смолкнуть в чистом поле?

Дух Славянский жив на веки

В нас он не угаснет,

Беснованье силы вражьей

Против нас напрасно.

Против нас хоть весь мир, что нам

Восставай задорно.

С нами Бог наш, кто не с нами —

Тот умрёт позорно.

Giej, Sławianie, nasze słowo

Piesniej zwonkoj ljotsia

I nie smołkniet, poka sierdce

Za narod swoj bjotsia.

Nasze słowo dał nam Bog

Na to Jego wola!

Kto zastawit naszu piesniu

Smołknuť w czistom pole?

Duch Sławianskij żiw na wieki

W nas on nie ugasniet,

Biesnowanje siły wrażjej

Protiw nas naprasno.

Protiw nas choť wieś mir, czto nam

Wosstawaj zadorno.

S nami Bog nasz, kto nie s nami –

Tot umriot pozorno.

Гий Славляне, ищи жиє

дух нашых дідôв !

Кой за нарôд сирцё биє

йих вірных сынôв  !

Живи, живи дух Славлянськый

живи лем вікамы !

Нам нестрашны бездны адськы

прокляты бісамы !

Нич ся трафит кой над намы

ся буря рознесе,

Стіна пукне, дуб ся зломит

зимля ся розтресе

Стойиме сьме, постояны

гикой йсі скалины !

Проклят буде, уддаватиль

своєй утцюзнины !

Hij Slavljane, yszczy żyje

duch naszych didôv!

Koj za narôd syrcjo byje

jich wirnych synôv!

Żywy, żywy duch Slawjanskyj

żywy lem wikamy!

Nam nestraszny bezdny adsky

prokljaty bisamy!

Nycz sja trafyt koj had namy

sja burja roznese

Stina pukne, dub sja zlomyt

zymlja sja rozstrese

Stojyme s'me, postojany

hikoj jci skalyny!

Prokljat bude, uddawatyl'

swojej utcjuznyny!

Хеј, Словени, још сте живи

Дух наших дедова,

Док за народ срце бије

Њихових синова .

Живи, живи, дух словенски

Живеће веков'ма.

Залуд прети понор пакла,

Залуд ватра грома!

Нек' се сада и над нама

Буром све разнесе,

Стена пуца, дуб се лама,

Земља нек' се тресе.

Ми стојимо постојано

Кано клисурине.

Проклет био издајица

Своје домовине!

Hej Slaveni, još ste živi

Riječ (duh) naših djedova

Dok za narod srce bije

Njihovih sinova

Živi, živi duh slavenski

Živjet će vjekov'ma

Zalud prijeti ponor pakla

Zalud vatra groma

Nek se sada i nad nama

Burom sve raznese

Stijena puca, dub se lama

Zemlja nek se trese

Mi stojimo postojano

Kano klisurine

Proklet bio izdajica

Svoje domovine!

Oj Slaveni, zemlja tutnji

s Volge do Triglava;

istim glasom huče Visla,

Jadran, Timok, Sava.

Živi, živi duh slavenski,

živjet ćeš vjekovma;

zalud ponor prijeti pakla,

zalud vatra groma!

Gromko kliče drug nam Staljin

iz ruskih nizina,

odzivlje se drug mu Tito

s bosanskih planina:

Mi stojimo postojano

kano klisurine,

proklet bio izdajica

svoje domovine!

Za slobodu na braniku

uvijek ćemo biti,

naše zemlje neće nikad

dušman pokoriti.

Makar na nas navalile

cijelog svijeta čete,

mi smo složni, tko prot nama,

s njime hajd pod pete!^[3]

Hej, Slováci, ešte naša

slovenská reč žije,

Dokiaľ naše verné srdce

za náš národ bije.

Žije, žije, duch slovenský,

bude žiť na veky,

Hrom a peklo, márne vaše

proti nám sú vzteky!

Jazyka dar sveril nám Boh,

Boh náš hromovládny,

Nesmie nám ho teda vyrvať

na tom svete žiadny;

I nechže je koľko ľudí,

toľko čertov v svete;

Boh je s nami: kto proti nám,

toho parom zmetie.

I nechže sa aj nad nami

hrozná búra vznesie,

Skala puká, dub sa láme

a zem nech sa trasie;

My stojíme stále pevne,

ako múry hradné

Čierna zem pohltí toho,

kto odstúpi zradne!

Hej Slovani, naša reč

slovanska živo klije

dokler naše verno srce

za naš narod bije

Živi, živi, duh slovanski,

bodi živ na veke,

grom in peklo, prazne vaše

proti nam so steke

Naj tedaj nad nami

strašna burja se le znese,

skala poka, dob se lomi,

zemlja naj se strese

Bratje, mi stojimo trdno

kakor zidi grada,

črna zemlja naj pogreznetega, kdor odpada!

Гей, слов’яни, наше слово

Піснею лунає

І не стихне, поки серце

За народ страждає

Наше слово дав Господь нам

На те Його воля

Хто примусить нашу пісню

Змовкнути у полі?

Дух слов’янський живе вічно

В нас він не погасне

Злої сили біснування

Проти нас завчасне

Проти нас хоч світ повстане

Але нам те марно

З нами Бог, а хто не з нами-

Згине той безславно.

Hej, słowjany, nasze słowo

Pisneju łunaje

I ne stychne, poky serce

Za narod strażdaje

Nasze słowo daw Hospod' nam

Na te Joho wola

Chto prymusyt' naszu pisniu

Zmowknuty u poli?

Duch słowjanśkyj żywe viczno

W nas win ne pohasne

Złoji syły bisnuwannia

Proty nas zawczasne

Proty nas chocz swit powstane

Ałe nam te marno

Z namy Boh, a chto ne z namy –

Zhyne toj bezsławno.